Типовий відпочинок
середньо статичної, періодично зайнятої особистості – безкорисне блукання в тенетах
всесвітньої павутини. Отак, тратячи час у соціальній мережі, натрапила на
фразу: «Читаю статуси «ВКонтакті» і майже в кожному впізнаю себе. БЛІН, ЯКІ Ж
МИ ВСІ ОДНАКОВІ!!!» Чомусь цей рядок, ніби зачіпаючись за краєчки свідомості,
пройшов через розум.
А й справді. Впізнали в
статусах «себе», скопіювали якийсь один собі на сторінку («бо дуже ж підходить
під МОЄ життя»), не подумавши, що, можливо, так само у цей момент зробило осіб
сто, або двісті, або тисяча… Ці часто короткі фрази з Інтернету – ніби
трафаретки, під які ми підставляємо свою буденність. Або прочитали новий
анекдот і, посміхнувшись, подумали: «Це я так туплю». Несподівано виявляється,
що так само туплять мільйони.
Інтернет, а зокрема «Контакт»
і йому подібне, віддзеркалює наше життя не індивідуально, а масово. У цьому є
значна превага, бо ми, не задумуючись, швидко ловимо суть цих статусів та анекдотів,
розуміємо підтекст. Та не можна шукати в них себе. Кожен характер – єдиний. І
плачучи, і радіючи, та просто живучи ми – різні. Варто берегти свої особливості,
дані Богом та природою, незважаючи на стандартність, яка може засмоктати повністю.
Щоб у жодному банальному статусі з соцмережі
ніколи не впізнати себе.
