«БЛІН, ЯКІ Ж МИ ВСІ ОДНАКОВІ»

Типовий відпочинок середньо статичної, періодично зайнятої особистості – безкорисне блукання в тенетах всесвітньої павутини. Отак, тратячи час у соціальній мережі, натрапила на фразу: «Читаю статуси «ВКонтакті» і майже в кожному впізнаю себе. БЛІН, ЯКІ Ж МИ ВСІ ОДНАКОВІ!!!» Чомусь цей рядок, ніби зачіпаючись за краєчки свідомості, пройшов через розум.

А й справді. Впізнали в статусах «себе», скопіювали якийсь один собі на сторінку («бо дуже ж підходить під МОЄ життя»), не подумавши, що, можливо, так само у цей момент зробило осіб сто, або двісті, або тисяча… Ці часто короткі фрази з Інтернету – ніби трафаретки, під які ми підставляємо свою буденність. Або прочитали новий анекдот і, посміхнувшись, подумали: «Це я так туплю». Несподівано виявляється, що так само туплять мільйони.

Інтернет, а зокрема «Контакт» і йому подібне, віддзеркалює наше життя не індивідуально, а масово. У цьому є значна превага, бо ми, не задумуючись, швидко ловимо суть цих статусів та анекдотів, розуміємо підтекст. Та не можна шукати в них себе. Кожен характер – єдиний. І плачучи, і радіючи, та просто живучи ми – різні. Варто берегти свої особливості, дані Богом та природою, незважаючи на стандартність, яка може засмоктати повністю. Щоб у жодному банальному статусі  з соцмережі ніколи не впізнати себе.