29 червня, наступай швидше )))))))))

Якщо вам хтось коли – набудь скаже, що мрії не здійснюються, дайте йому в пику. Легенько))))) Бо це не так.

         Жила-була  дівчинка. Вона була така, як і всі: ходила до університету, відпочивала, допомагала вдома і т.д. і т.п. І от одного разу вона прочитала «ВКонтакті», що мега-супер-бомба класний український гурт «Океан Ельзи» приїздить до міста, де вона навчалася. Радості не було меж. Скоро ця загальна радість охопила багатьох  її знайомих, які масово почали скуповувати квитки на концерт. Дівчинці хотілося теж. Але було одне «але» – фінанси, трясця б їм на голову, дуже підкачали. ДУЖЕ. Чогось викроїти ту сотеньку зі своїх скромних студентських заощаджень ніяк не вдавалося. Але дівчинка заспокоювала себе тим, що вона послухає Вакарчука, стоячи на вулиці біля Центрального стадіону і буде уявляти улюбленого виконавця. Ця думка потрошку прижилася в її свідомості. Але одного прекрасного весняного дня (нехай це звучить пафосно) вона згадала, що є така штука, як депозит у «ПриватБанку». А це означає, що у неї є гроші, про які вона забула.  ЮХУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУ! І, як не важко було здогадатися, зараз дівчинка тримає квиток на «Океан Ельзи» в руках. Це круто.

         Тепер дівчинка чекає, так би мовити, безпосереднього продовження, - самого концерту. І я впевнена, що вона не сама. Таких «чекальників» не одна сотня. Тож з нетерпінням очікуємо на Святослава Вакарчука та його гурт в Черкасах. Впевнена, що неймовірних вражень нам довго шукати не доведеться. Думаю, варто було  народитися на цей світ хоча б для того, щоб відвідати концерт «Океан Ельзи».  29 червня, наступай швидше.))))))))))))))))))))))

За руку зі щастям. )))))))))))))))))))))))

Мружачись, намагаєшся зігнати зі щоки пустотливий сонячний промінчик. А він, капосний, і не думає втікати. Це так тонко натякає, що вже почалося «сьогодні», воно вже ось-ось, прямо в тебе за спиною.   Потихеньку приходить розуміння, що «вчора» вже закінчилося. Яким воно було? Звичайним, буденним, сірим… А яким буде новий день? Ні в якому разі він не має бути таким нудним, як попередній! Влий барви у своє життя! Плюнь на правила й обмеження! Живи!

         Яскрава сукня, кумедна зачіска, улюблена музика в навушниках – те, що треба! Жагучою свіжістю радість тече по венах.  Йдеш вулицею, посміхаєшся... Щастя  тримається за руку. Ви крокуєте з ним поруч, наспівуючи Вакарчука. Люди обертаються услід і думають: «Божевільні…». А ви їм несподівано у відповідь – «Не божевільні – веселі!».

         Де смуток? Де сльози? Де розпач?. А їх немає, вони зникли назавжди. Тепер  не знаєш, що то за страховиська такі, які отруювали сірістю буденність. Ти така весела, що готова обійняти увесь світ. Чомусь раніше ніколи не було так легко. Просто легко. Тягар проблем більше не турбує. А ще хотілося б поїхати в Париж. Побачити цю казку власними очима. Все, вирішено! Скільки там до того Парижа – дві години пішки. Тепер немає нічого неможливого. Бо щастя ж тримається за руку.

 

Як легко знайти радість))))))))))))))

Радість ховається  в дрібницях. Таких манюсіньких, що можна й не помітити. Але вони переслідують нас, ці кумедні радості, в таких самих манюсіньких  несподіванках))))))))))))))))))))).

….Руки відвалюються від того, що цей пакет із картоплею надзвичайно важкий. «І який вражий син не зробив у цьому будинку ліфта???????????!!!!!!! Щоб я оце таскав цей мішок на сьомий поверх?????? Перший,  другий… блін, ох і важко…який це вже, п’ятий, мабуть?..а, ні, це вже сьомий!!!!уааааааааа!!!!!! …)))))))))))))))))))))...

«Хай Господь милує, це не пара, це мені покарання за гріхи. ….Ох і нудно…Вже не можу. А ще, мабуть, і половини пари  не пройшло…Треба глянути на годинник. Ой, а зараз дзвінок!!!!!!!!!!!!!!! Круто, а я думав, що це ніколи не закінчиться!!!!))))))))))))))….

«Шось такий напряг із фінансами. І рахунок на телефоні треба поповнити. Це, мабуть, вільний лайф сьогодні закінчиться. Так, *111#. Ой як класно, бонуси прийшли, а я про них і забула зовсім!!!!!!!!))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))…

…Ранок: «Ой, як гарно надворі!! Теплота!!!!! Сонечко!!! А я думала,, сьогодні буде дощ, бо ввечері все затягло хмарами)))))))))))))))))))))))))))))…

… Вівторок, 1.29 після опівночі: «Та пофіг, не буду робити це тупе завдання…Завтра якось відбрешуся в університеті, бо реально хочу спати».

         Середа, 7.54 ранку: - «Дайте хтось  списати друге завдання, бо я не зробила»

-         «Так нам його не треба було, на сьогодні ж тільки перше».

- « Серйозно!? А я переживала, шо двійку отримаю!!!!!!!!!!!!!!!!!!»………….))))))))))))))))))))))))))))))

… «Вже сьома ранку, потрібно прокидатися….а так щось не хочеться… треба йти ...Стоп, я ж забув, шо мені на другу пару!!! хух, ще спокійно можна спати!!!!!!!!!»  ))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))…

… «Хочу пончик…Ні,я нереально хочу пончик!!!!. А у мене на нього грошей немає, до банкомату пертися не дуже хочеться…А, може, хоч копійками нашкребу. Аааааааа, у мене ж іще десятка, що Лєнка (Свєтка, Сєрий, Людка, Вітька, Олька) повернула(в), я про неї і забула!!!!!!!!!!!!!» ))))))))))))))))))))))))))))….… 

...- «Так не хочеться сидіти тут чотири пари…»

-         «Тю, так у нас же сьогодні тільки дві, інші скасували.

-  Ааааа, точно!!!!!!!!!!!! А я й забула )))))))))))))))))))))))))))))))))

…Подібні ситуації можна перераховувати до післязавтрашнього вечора. Для кожного вони свої.  Просто коли здається, що весь цей клятий світ проти тебе, пам’ятай, що радість ховається в дрібницях)))))))))))))))))))))))