Мружачись, намагаєшся зігнати зі щоки
пустотливий сонячний промінчик. А він, капосний, і не думає втікати. Це так тонко
натякає, що вже почалося «сьогодні», воно вже ось-ось, прямо в тебе за спиною. Потихеньку приходить розуміння, що «вчора» вже
закінчилося. Яким воно було? Звичайним, буденним, сірим… А яким буде новий день?
Ні в якому разі він не має бути таким нудним, як попередній! Влий барви у своє
життя! Плюнь на правила й обмеження! Живи!
Яскрава
сукня, кумедна зачіска, улюблена музика в навушниках – те, що треба! Жагучою
свіжістю радість тече по венах. Йдеш вулицею,
посміхаєшся... Щастя тримається за руку.
Ви крокуєте з ним поруч, наспівуючи Вакарчука. Люди обертаються услід і
думають: «Божевільні…». А ви їм несподівано у відповідь – «Не божевільні –
веселі!».
Де
смуток? Де сльози? Де розпач?. А їх немає, вони зникли назавжди. Тепер не знаєш, що то за страховиська такі, які
отруювали сірістю буденність. Ти така весела, що готова обійняти увесь світ. Чомусь
раніше ніколи не було так легко. Просто легко. Тягар проблем більше не турбує. А
ще хотілося б поїхати в Париж. Побачити цю казку власними очима. Все, вирішено!
Скільки там до того Парижа – дві години пішки. Тепер немає нічого неможливого.
Бо щастя ж тримається за руку.
Комментариев нет:
Отправить комментарий